Новинки в освіті

Page1
logo-9-03-185
uoin
moippo

Календар
Архіви

postheadericon Засідання творчої групи “Чиста криниця” за педагогічною спадщиною В. Сухомлинського

dscn7742 dscn7745 dscn7761

Хід засідання

Повідомлення теми та мети, девіз творчої групи, запалення свічки Доброти.

Щиро запрошую вас на педагогічну кухню ДНЗ№5 і сподіваюсь, що робота біля плити виховання для вас – заняття не нове.

Я сьогодні – шеф-кухар, буду керувати процесом на імпровізованій  кухні, а ви – мої колеги і помічники. Пропоную меню нашого засідання: 1страва – «Солодкі побажання», 2 – «Гостра страва», 3страва –  «Пиріг Добра».

На кухні ми кожного дня завжди експериментуємо, тому сьогодні ми з вами – пошуковці. Є крилатий вислів: «Той, хто шукає, завжди знаходить».

Той завжди знайде, хто шукає,                                                                                     Обов’язково так буває,                                                                                                                Лиш треба чітко зрозуміти,                                                                                                         До чого йти, чого хотіти.

Хочу познайомити вас з

притчею «Вчися шукати».

Мудрець жив у хатині посеред лісу, але щодня до нього приходили люди. Кожен отримував у мудреця те, чого шукав.Один юнак теж вирішив сходити до мудреця. Увійшовши до хатини і уклонившись, він звернувся до мудреця з проханням: – Мудрецю, допоможіть мені знайти шлях до знання. – Добре, – відповів мудрець. – Але спочатку пообідаємо, бачу: ти голодний. – За останні два дні я з’їв тільки кілька диких плодів, – зізнався юнак. –Тут у шафі є хліб, я піду принесу овочі, – сказав мудрець і вийшов, зачинивши за собою двері.                                                                                                                         Юнак чекав довго, але мудрець не повертався. Двері були замкнені, на крик і стукіт ніхто не відгукувався. Страшенний голод мучив юнака, і він почав шукати хліб. Обнишпоривши всі закутки й полиці, юнак зрозумів, що хліб лежить у замкненій шафі. Ще кілька годин знадобилось йому, щоб відімкнути замок шафи за допомогою знайденого цвяха. Коли зуби голодного юнака уп’ялися в скибку хліба, повернувся мудрець.                                                                     – Шукай знання так, як ти шукав хліб, – сказав він. – Той, хто шукає, завжди знаходить.

Пропоную сформулювати мету нашого пошуку: виховання у дітей доброти, людяності, чуйності й милосердя.

Перша страва  –

«Солодкі побажання».

Завдання. Кожен учасник засідання кладе у вазу одну цукерку, озвучивши тільки одне побажання. Побажання – це те, що ви шукаєте у своїй роботі, це ті інгредієнти, які б ви хотіли мати на педагогічній кухні виховання.

Висновок. Дякую, тепер на кухні нашого закладу є все необхідне, щоб скласти рецепти унікальних смачних страв виховання.

Обов’язково, щоб стати майстер-шефом на кухні, потрібно прочитати велику кількість кулінарних книг. Тому пропоную ознайомитися з теоретичними знаннями з даної теми.

Доповідь «Формування цінності добра, любові й моральних чеснот за допомогою творів В.Сухомлинського»

Далі пропоную створити та подати основну гостру страву.

Вправа «Гостра страва»

Завдання. Під музичний супровід учасники передають перечницю одне одному. Коли музика зупиняється, на проблемне запитання відповідає той, у чиїх руках перечниця.

Проблемні запитання:

  1. Чи можна доброту порівняти із сонцем? Чому?
  2. Яке обличчя у добра?
  3. Чи можна примусити людину бути доброю?
  4. Чи погоджуєтесь ви з висловом: «Лише люди можуть бути добрими?» Чому?

На десерт ми сьогодні приготуємо Пиріг Добра. Але спочатку потрібно скласти його рецепт за допомогою творів В.Сухомлинського.

Народ говорить: «Гірка правда краще, ніж солодка брехня». Тому спекти перший корж допоможе

оповідання «Скляне мишеня».

На Оленчинім вікні – маленьке скляне мишеня. Якось необережно посунула мишенятко на край підвіконня, воно впало на підлогу й розбилося. Злякалась Оленка:«Що ж мама скаже?». Це скляне мишеня вона купила у крамниці в той самий день, коли Оленка принесла від сусідів кошеня. Кошеня виросло, стало великим сірим котом, а мишеня назавжди залишилось маленьким. «Що ж робити?» – думає Оленка, зібравши скалки. Та й поклала скалки в піч. Починалося літо, піч не топили. Мама ввечері і питає: – А де ж мишенятко?  – Не знаю, де ж воно поділося? – удавано здивованим голосом питає Оленка. Побідкалась мама та й купила в крамниці нове мишеня. Настала осінь. Вигрібала мама сміття з печі, щоб затопити, та й побачила скалки з мишеняти. – Хто ж це його розбив? – Мабуть, кіт, – мовила Оленка, похиливши голову. – Розумний же в нас кіт, – усміхається мама. – Розбив мишеня, зібрав скалки та й у піч заховав. А в Оленки від сорому обличчя аж пашить. Оленка думає: «Як же це мама знає, що мишеня не кіт розбив, а я?» Їй здається, що мама бачить її думки.

Ми сьогодні – експериментатори, тож пропоную провести

дослід «Павутина»,

завдяки якому ви зможете самі побачити, що відбувається з тими, хто говорить неправду.

Завдання. У мене є лялька. Кожен з вас буде говорити від її імені правду або брехню і передавати її іншому. Щоразу, коли ваша лялька скаже неправду, наступний учасник буде обмотувати її мотузкою-павутиною. Наприклад, я сьогодні переступила через річку (ляльку обмотують один раз).

Висновок. Коли людина говорить неправду, брехня обмотує її так, як ця мотузка обмотала цю ляльку. Людина стає неспокійною, сумною, знервованою, їй важко жити. Як ви вважаєте, що потрібно зробити, щоб звільнитися від павутиння брехні?

Цей перший корж буде білого кольору, як ви вважаєте, чому? (тому що люди, які говорять тільки правду, чисті, щирі, незаплямовані, нічого не приховують)

Існує теза: «Природа навчає нас бути чуйними і милосердними». Для її підтвердження ознайомимося з твором Сухомлинського

«Протоптали стежку»

і приготуємо другий корж пирога.

Уночі була хуртовина. Намело кучугури снігу. Рано-вранці до школи йшли троє дітей – Юрко, Михайлик і Ніна. Скрізь на подвір’ях було видно людей. Чоловіки, жінки, юнаки і підлітки відкидали лопатами сніг, прокидали стежки. Ось хата бабусі Марії. Вона живе одна-однісінька. Зупинились діти біля бабусиного подвір’я. Нікого не видно.                                                                              – Як же бабуся до колодязя йтиме? – каже Юрко. – Снігу стільки…                                   – Давайте протопчимо доріжку від хати до колодязя! – радить Михайлик. Діти пішли на подвір’я бабусі Марії по глибокому снігу. Від воріт до хати йти було дуже важко. А від хати до воріт трохи легше. Пройшлися вдруге, втретє, учетверте… Протоптали стежку від воріт до хати і від хати до колодязя. Спітнілі, втомлені і радісні поспішали діти до школи. Вони думали: «Ось зараз бабуся Марія вийшла на подвір’я, побачила протоптані стежки. Радіє. І дякує нам…» Раділи і діти. Бо думали про це.

Ми – пошуковці, відкриваємо таємниці, тому пропоную провести

дослід «Людина і природа».

Завдання. Спочатку побудуємо піраміду з кубиків – природу (явища неживої природи, рослини, тварини, птахи, природні багатства, людина – вгорі). Вихователь пропонує перевірити, що відбудеться зі створеною пірамідою, якщо витягти будь-який кубик з центру. Діти помічають, що піраміда стає менш стійкою і міцною, але ще тримається. А якщо витягти кубик з нижнього ярусу? Піраміда-природа падає.

Висновок. Життя людини без природи і навпаки, природи без людини, неможливе. Людина єднається з природою, бо вона її частина.

Я гадаю, що цей корж має бути зеленого кольору, чому? (це колір надії, сподівань на краще майбутнє нашої рідної природи)

Наступна аксіома: «Добра людина не повинна бути злою, заздрісною». Допоможе нам це довести

оповідання «Народився братик».

В Оленчиної матусі народився хлопчик. Радіє Оленка: тепер у мене є братик. Прокинулась вночі Оленка, бачить – схилилася мама над колискою та співає колискової. Заворушилася заздрість і злість в Оленчиній душі. Тепер, думає, мама вже не любитиме мене так, як раніше. Бо треба ж і Петрика любити.                                                                                                                                            – Мамо, – каже Оленка вранці, – ой, як люблю я вас…                                                               – А чого ти мені це говориш? – непокоїться мати.                                                                            – Бо хочу, щоб ви мене любили не менше, як Петрика…                                           Мама полегшено зітхнула і каже:                                                                                                               – Піди, Оленко, Сонця запитай, як воно ділить своє тепло між людьми. Вийшла Оленка та й питає…

Сьогодні ми – дослідники, тому пропоную провести

дослід «Кулька гніву».

Завдання. Надути  повітряну кульку. Уявіть, що всередині кульки не повітря, а злість і гнів. Як ви гадаєте, трапиться з кулькою, якщо її зараз випустити з рук? Відпускаємо кульку і стежимо за нею. Ви бачите, що кулька літає у різні боки, ви не можете керувати нею, спрямовувати її туди, куди вам треба. Таке трапляється і з людиною: коли вона гнівається, то може накоїти лиха, не зумівши себе зупинити. А тепер надуємо другу кульку. Що станеться, якщо я випускатиму повітря з кульки маленькими порціями?  Так, повітря-гнів виходить потихеньку.

Висновок. Отже, коли розсердився, не слід кричати чи кидатися на противника з кулаками. Варто спочатку вигнати із себе гнів, а потім спокійно розповісти людині, що тебе хвилює.

Якщо ви все ж таки починаєте сердитися та злитися, я пропоную вам декілька

способів виходу зі стану злості:

  • заспівайте веселу пісеньку;
  • послухайте тиху музику;
  • пограйтеся з маленьким м’ячиком;
  • намалюйте свій настрій;
  • розкажіть про свою злість близький людині;
  • погортайте родинний альбом або казки;
  • пограйте у гру «Розривання паперу», і все мине.

Цей корж має бути жовтого кольору, тому що він несе радість, тепло, ніжність і ласку.

А тепер приготуємо крем: покладіть в нього ложечку гарного настрою, обов’язково додайте гри, влийте любові до людей і збийте все енергійними рухами, не допускаючи застою. Поставте  ваш крем на вогонь людських сердець. Прикрасьте пиріг Добра усмішками, родзинками доброго гумору та гілочками радості.

Перед подачею страви подбайте про сервірування столу спокоєм, самовідданістю, професіоналізмом. А коли стане сумно, або хтось вас образить, підійдіть до пирога, відріжте шматочок, з’їжте та наберіться теплоти, милосердя і людяності. Обов’язково пригостить когось шматочком, і людина стане чуйною і доброзичливою. Пропонуйте цей рецепт усім, кого зустрінете на своєму шляху.

Смачного вам, колеги, нехай вам смакує педагогічна праця й творчість!

А на завершення нашої зустрічі пропоную скуштувати цукерки – солодкі побажання, і вони обов’язково здійсняться!

 

Комментарии закрыты.

Підпишись на оновлення сайта. Отримуй нові статті на пошту:

Календар свят та подій
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Секс шоп Купить мед. справки