Новинки в освіті

Page1
logo-9-03-185
uoin
moippo

Календар
Архіви

Записи з міткой ‘поради батькам’

postheadericon Сім’я очима дитини

Традиційно головниobschayaм інститутом виховання є сім’я. Те, що дитина в дитячі роки набуває в сім’ї, вона зберігає протягом всього подальшого життя. Важливість сім’ї як інституту виховання обумовлена тим, що в ній дитина знаходиться протягом значної частини свого життя, і по тривалості своєї дії на особистість жоден з інститутів виховання не може порівнятися з сім’єю. У ній закладаються основи особиcтості дитини, і до вступу в школу вона вже більш ніж наполовину сформувалася як особистість.
Сім’я може виступати як позитивний, так і негативний чинник виховання. Позитивна дія на особистість дитини полягає в тому, що ніхто, окрім найближчих для неї людей – матері, батька, бабусі, дідуся, брата, сестри, не ставиться до дитини краще, не любить її так і не піклується стільки про неї. І разом з тим ніякий інший соціальний інститут не може потенційно нанести стільки шкоди у вихованні дітей, скільки може зробити сім’я.
Сім’я – це особливого роду колектив, що відіграє у вихованні основну, довготривалу і найважливішу роль. У тривожних матерів часто зростають тривожні діти; честолюбиві батьки нерідко так пригнічують своїх дітей, що це призводить до появи у них комплексу неповноцінності; нестриманий батько, що виходить з себе з найменшого приводу, нерідко, сам того не відаючи, формує подібний же тип поведінки у своїх дітей .
У звязку з особливою виховною роллю сім’ї виникає питання про те, як зробити так, щоб максимізувати позитивні і звести до мінімуму негативні впливи сім’ї на виховання дитини. Для цього необхідно точно визначити внутрішньосімейні соціально-психологічні чинники, що мають виховне значення.
Головне у вихованні маленької людини – досягнення душевного єднання, етичний зв’язок батьків з дитиною. Батькам у жодному випадку не варто пускати процес виховання на самоплив і в більш старшому віці, залишати дитину, що подорослішала, наодинці з самим собою. Читати далі »

postheadericon Помилки батьків у вихованні дітей.

Кожен батько бажає бути ідеальним для своєї дитини. Поки у нас немає власних дітей, ми часто з осудом дивимося на інших батьків. Нам здається, що вже ми-то ніколи не буде лаяти Vospitanie.-Vospitanie-ot-1-do-3-let.Mama-glavnaya.-I-tochka.дітей, ставити їх в кут, нехтувати їх проханнями та бажаннями. Нам думається, що наші діти просто не дадуть нам приводу сердитися на них, адже вони, як і ми, обов’язково будуть ідеальними.
Але повітряні замки руйнуються буквально з перших же днів після народження дитини, виявляється, що все набагато складніше, і ми поспішили з засудженнями інших батьків. Спробуємо пригадати основні помилки батьків у вихованні дітей, які в жодному разі не варто повторювати.
Гіперопіка
Молоді батьки найчастіше грішать саме цим. Новонароджена дитина, особливо бажаний і довгожданий, викликає бурю нових емоцій, батьки відчувають серйозну відповідальність за малюка і починають надмірно опікувати його. Звичайно, бажання батьків запобігти будь-яку неприємність, передбачити кожне бажання дитини, вберегти його від болю, зрозуміло. Але іноді воно переходить усі розумні межі. Часто гіперопіка виражається не в безмірної любові до дитини, а в прагненні батьків не залишити йому жодного шансу на самостійність. Здавалося б, нічого страшного немає в тому, що про малюка так добре піклуються, але насправді. така турбота не дає малюку нічому навчитися. Батьки годують його з ложки, одягають і зав’язують йому шнурки, навіть якщо “дитинці” вже давно пора в школу. Таким дітям рідко дозволено погуляти в своє задоволення у дворі без суворого нагляду старших, їм не можна заводити тварин, з їхнього життя виключається все, що вважається батьками потенційно небезпечним, а таких речей при бажанні можна знайти безліч. Помилки батьків при такому ставленні у долі дитини загрожують вилитися в те, що його улюблену чадо виросте інфантильним і абсолютно непристосованим до реального життя.
Нехтування
Батьківські помилки різноманітні, але одна з найсерйозніших – зневага власною дитиною. Причин цьому може бути скільки завгодно – батьки занадто зайняті на роботі, влаштовують своє особисте життя, нерозуміння між дітьми та батьками. Іноді причиною, по якій дитина залишається без належної уваги, може стати банальне пияцтво батьків, а іноді й важкі пологи, спогади про які не дозволяють матері проявити свою любов повністю. Дитина, яка росте в такій родині, може серйозно відставати в розвитку, але крім цього, часто спостерігаються порушення психіки, адже малюк відчуває свою непотрібність, він відчуває себе зайвим у житті найближчих людей. Іноді нехтування виражається в повній байдужості у долі дитини, іноді всього лише в частих окрик “мені ніколи” або “не заважай”, але це завжди завдає серйозної шкоди.
Невиправдані надії
Ще одна поширена помилка батьків – очікування від своєї дитини занадто багато чого. Часто батьки або інші близькі родичі дитини сприймають малюка, як останній шанс реалізувати свої амбіції. Мама мріяла стати балериною, тато хотів підкорити космос, бабуся марила музикою, а віддувається за все це дитина, яку так і бачать генієм. Ризик такого ставлення в тому, що бажання дитини часто не збігаються з очікуваннями батьків, він робить все з-під палки, а значить, не так вже геніально, як би хотілося батькам. І це призводить до того, що батьки перестають вважати свою дитину розумною, унікальним і талановитим тільки тому лише, що він досягає успіху не в тій області, в якій їм би хотілося. Це призводить до послаблення зв’язків та частих сварок, багатьом комплексам і великих проблем всередині сім’ї і кожного її члена.
Жорстокість
Мабуть, тільки цю помилку немає виправдання. Причин жорстокого поводження з дитиною може бути безліч, але жодна з них не має відношення до дитини. Дуже жорсткі покарання і фізичне насильство – це завжди вина дорослих. Іноді батьки занадто авторитарні по відношенню до дитини, вони просто не сприймають його особистість і його думка, і не замислюються про те, що і така поведінка жорстоко. Агресивність і жорстокість виховують в дитині стійку звичку ставитися до себе і оточуючих тільки так, а це означає, що велика ймовірність, що з такої сім’ї вийде ще один тиран. До того ж, навряд чи є потреба повторювати, що жорстоке поводження з дитиною надзвичайно небезпечно і для самі батьків – як правило, виростаючи, діти не забувають батьківських помилок і вважають своїм обов’язком помститися за них. Це може виражатися як у повному нехтуванні, так і у відповідному насильстві. Про щастя в таких сім’ях мови не йде.
Звичайно, батьківські помилки можуть бути й іншими. Ми може надходити неправильно, непедагогічно, але перший борг батьків пам’ятати про те, що їхні вчинки ні в якому разі не повинні шкодити малюкові. Тільки при відповідальному і розумному підході до виховання сім’я може стати щасливою.

postheadericon КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ «ЯК РОЗВИВАТИ МОВЛЕННЯ ДИТИНИ»

  • shutterstock_152950091Спілкуйтеся з дитиною якомога більше, коментуйте свої дії, детально розповідайте про предмети, які оточують її.
  • Збагачуйте словниковий запас малюка новими словами, пояснюйте їх.
  • Розмовляйте з дитиною повільно, грамотно і чітко, ні в якому разі не «сюсюкайте».
  • Спонукайте дитину до мовлення, ставлячи їй запитання, поступово ускладнюйте їх.
  • Коли малюк говорить, виправляйте його мовленнєві помилки тільки після того, як він закінчить фразу.
  • Багато читайте дитині, вчить її переказувати, разом вчить вірші, складати цікаві історії за картинками.
  • Процес розвитку мовлення стимулює дрібна моторика рук; виконуйте вправи для пальчиків, малюйте олівцями і крейдою (не фломастерами), грайте в мозаїку.
  • Не забувайте хвалити дитину після кожного успіху!

postheadericon Поради батькам від логопеда

Мовленнєве спілкування:

гендерний аспект

Належність людини до певної статі відіграє важливу роль у процесі формування особистості, на що впливає багато чинників, серед яких одне з основних місць належить мовленню. Великою мірою через мовлення діти визначають стиль поведінки представників своєї статі та формують ставлення до протилежної статі.

Провідна роль на етапі первинної соціалізації особистості належить  таким агентам виховання як родина, дитячі освітньо-виховні заклади.

Кожен з батьків прагне бути зразком для дитини своєї статі. Часто дорослий проявляє у спілкуванні з дитиною певні риси, які звик проявляти по відношенню до дорослого тієї ж статі, що і дитина. Дівчаток заохочують до експресивності, і велику увагу надають вихованню вербальних здібностей.

Від хлопчиків вимагають небагатослівності, але активності.

Залежно від статі дитини дорослі по-різному вибудовують розмову, обирають її тон.

До дівчинки – ласкавий, ніжний, заспокійливий тон.

До хлопчика – бадьорий, ніжний за тембром, заохочуючий до активності та змагання.

Кожен з батьків особливо зацікавлений в тому, щоб передати

дитині секрети та “магії” власної

статі.

Можливо тому, батьки  у спілкуванні приділяють більше уваги синам, а матері – донькам.

Як наслідок, мовлення дівчаток та хлопчиків розвивається по-різному.

У дівчаток зрілість у вимовлянні звуків спостерігається раніше ніж у хлопчиків.

Дівчатка починають використовувати речення раніше хлопчиків і проявляють тенденцію до більш довгих та зрілих за своєю структурою речень.

Для зменшення різниці в оволодінні мовленнєвими навичками серед дітей різної статі, батькам необхідно звернути свою увагу на поширення сфер можливостей своєї дитини: хлопчика чи дівчинки, та розвивати потенційні здібності дитини без огляду на її стать. Таким чином, батькам потрібно обирати гендерно-нейтральний тон та вид спілкування до своїх дітей.

Адже, виховання творчої та креативної особистості багато в чому залежить від батьківського спілкування. А, отже, рівень сформованості мовленнєвих навичок дітей залежить від гендерної атмосфери в родині.

Гендерна толерантність по відношенню до своєї дитини у контексті спілкування, передбачає сприймання не представника певної статі, а особистість з власними можливостями та потребами.

Підпишись на оновлення сайта. Отримуй нові статті на пошту:

Календар свят та подій
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Секс шоп Купить мед. справки